Лізарди. Війна

Перед вами кілька історій з Маріуполя, Миколаєва, Ірпеня, Київщини та власне Києва, розказаних Лізардами, чиє 24 лютого почалося там.

Про невіру у те, що війну таки почали, одними та навпаки – завчасне її передчуття іншими.

Про те, як наша маріупольська колега-мама двох дітей ховала своїх синів під ковдрами, вивозячи машиною з окупованого міста. Аби ті не побачили десятки понівечених трупів цивільних просто посеред вулиць. І згарищ, що колись були їхніми школами і садками, парками і торговими центрами. Їхнім прекрасним приморським містом. До російських загарбників.

Про те, як наша інша колега з Ірпеня, що за кілька кілометрів від Гостомеля, який атакувався російськими загарбниками, вибиралася з методично обстрілюваного містечка. В неї не було машини, аби виїхати одразу, а друзі, в яких була, мовчки виїхали без неї. Вона не встигла на останню маршрутку, аби виїхати самотужки, адже міст на шляху, яким ще можна було евакуюватись, вже дуже скоро було підірвано.

Про те, як жити далі, коли все довкола руйнується – життя, сенси життя, житло, бізнес…

І як нам усім таки вдалося жити далі.

GM Lizard Soft Василь Григор’єв: «У нас усіх є майбутнє»

Воркошп опанування Office365 для топ-менеджменту Агрохолдингу BKW Group. Жовтень 2018

Час прочитання –


Зараз

Я наразі перебуваю в Івано-Франківську, мешкаю у моїх друзів – вони зараз за межами України, тож певний час дозволили мені пожити у них.

Тут багато зелені довкола, чисте повітря порівняно з Києвом. Дуже незвична погода: швидко змінюється спека на холод і навпаки. Мальовничі дощі – майже тропічні зливи.

Тут майже не відчувається війна.


«Неосвітлена, нецивілізована провінція»

Перше, з чим я зіштовхнувся, коли приїхав у Франківськ – це було десь о третій ночі, бо потяг дуже сильно затримався ­– що у всьому місті було вимкнене світло. Я не міг викликати таксі й iще не розумів, із чим це пов’язано. Довкола стояли іще людей тридцять і теж намагалися викликати таксі. Тож я вирішив, що швидше дійду пішки.

І ці 40 хвилин пішої подорожі у цілковитій темряві мене дуже вразили: я подумав, що тут якась неосвітлена, нецивілізована провінція.

"А потім я зрозумів, що так виглядає комендантська година і світломаскування у Франківську".
Щоденне нагадування в місцевих соцмережах, березень 2022. ФОТО: соцмережі

До війни

Моє життя до війни було досить розміреним: дім – робота, робота – дім.

Певний час я приділяв своїй фізичній формі, тому дуже любив ходити з роботи додому пішки. Якщо на вихідних доводилось працювати, то я міг і на роботу піти пішки – це десь 8 км. Додому – ще 8.

"Так я не лише підтримував себе в формі, а й упорядковував свої думки".

Плани на мирний 2022
Генеральний директор Microsoft Ян Петер де Йонг вручає Lizard Soft нагороду за найкращий проект в індустрії АПК. Жовтень 2019
"Ми досить непогано закінчили 2021 – я б сказав, це був однин із найуспішніших років для Компанії. Тож ми складали амбітні плани на 2022: розраховували розпочати експансію на сусідні країни".

Звісно, про російську федерацію не йдеться – з ними ми припинили співпрацю ще у 2014 році. З білорусією ми ніколи й не працювали.

Водночас серйозно розглядали Казахстан, Вірменію, Азербайджан – ті російськомовні ринки, що виглядали доволі перспективно для наших консалтингових послуг.

Продуктову лінійку хотілося тиражувати в Європі. У США в нас уже є представництво і доволі багато проектів.

Планувалося організувати офіс і в Європі. Наприкінці цього року ми повинні вже були мати там зареєстровану фізичну особу та кілька укладених угод.

Були амбітні плани і на ринок України, де ми найбільше представлені. По-перше, був запланований певний переділ цього ринку, хотілося захопити більшу його частку. По-друге, сам ринок мав би вирости прогнозно на 50%, і органічно ми теж планували вирости.


«Чорний лебідь»

Протягом життя нашої Компанії ось це відчуття, що ми на порозі чогось видатного, востаннє було в мене в 2013 році. Його ми теж закінчили дуже-дуже добре. В мене були шалені плани на 2014.

Але він став найважчим за всю історію існування Компанії. І на рівень 2013-го ми вийшли в 2017-2018 рр. Знадобилося кілька років, аби ліквідувати виклики, які нам створив 2014.

"Тож на початку 2022, коли я проглядав наші амбітні плани й цифри, в мене промайнула думка: «А що цього разу може зруйнувати наші плани..?»

Це була війна".

(авт): Ти її не передбачав?

Війна була неочевидною для мене.

Питання імовірності війни я почав вивчати ще з грудня 2021 року. Майже щотижня я читав аналітику, експертні оцінки.

На початку січня 2022 року у мене склалося враження – попри те, що я не знаюся на військові справі – що повномасштабне вторгнення, про яке попереджали США та Великобританія, буде величезною авантюрою з боку росії. І досягти політичних цілей росії не вдасться.

Тож навіщо це все починати?

У мене було стовідсоткове відчуття (ми говоримо про початок січня 2022 року, коли «перемовини» НАТО з росією ще тривали), що вторгнення не буде. Бо росія від цього не отримає жодного зиску.

"Певний час я приділяв своїй фізичній формі, тому дуже любив ходити з роботи додому пішки". Київ, квітень 2021

(авт): Ти сказав, найважчим за увесь час існування Компанії був 2014. А 2022 ще зарано оцінювати, чи він таки справді легший?

"2014-й був більш приголомшливим, бо це було руйнування сподівань. І він підготував мене до 2022-го, коли підсвідомо я вже припускав, що все може піти не за планом".

Ближче до 24 лютого я вже був готовий не лише підсвідомо, а й морально.


План на «раптом що»

Ми почали готуватися наприкінці січня – на початку лютого. Разом із Ігорем, Віталієм, Іллею розробляли план заходів на ось це «раптом що», який ми називали План Б.

Основні його моменти – як забезпечувати безперервність бізнесу. Як розподіляти фінансові потоки. Де знаходитиметься наша бухгалтерія, статутні документи і печатки. Як організовувати документообіг. Що буде з нашою інфраструктурою, яка досить залежна від серверів, що знаходяться в нашому офісі. Як ми виплачуватимемо зарплатню. Як ми комунікуватимемо з Клієнтами. Яким чином ми працюватимемо, закриватимемо проекти. Де буде офіс Б, і яким чином ми будемо евакуювати людей, якщо потрібна буде евакуація з гарячих точок.

"Ми опрацьовували цей комплекс заходів скоріше для самозаспокоєння. Адже жоден з нас, скоріше, не вірив у те, що трапиться широкомасштабне вторгнення".

Casus belli

Коли імовірність агресії мені стала видаватися значно вищою, я для себе вирішив, що не вживатиму якихось передчасних кроків, доки не трапиться casus belli.

І вже від його появи, я вважав, і до початку широкомасштабного вторгнення має минути кілька днів. І нам їх вистачить, аби убезпечити і Команду, і інфраструктуру.

Такий casus belli я побачив в ескалації подій у так званих "днр/лнр": посилення обстрілів, евакуація тамтешніх людей (ред.: 18 лютого 2022 року голови самопроголошених днр та лнр оголосили про масову евакуацію населення в росію через нібито «загрозу нападу з боку України»).

"Це стало сильним сигналом для мене: потрібно було чекати чогось серйозного. Але я був упевнений, що це «серйозне» відбуватиметься лише у східних регіонах України".

На останніх «мирних» вихідних я говорив з нашою бухгалтерією. Я тоді дуже наполегливо рекомендував їм залишити Київ і тимчасово релокуватися в Івано-Франківськ. Але вони відмовились, бо не вважали цю загрозу істотною.

Ми домовилися, що маємо бути готові до будь-якого розвитку подій. Тому все, що нам потрібно для віддаленої роботи, – не лише ноутбуки, а й печатки, документи, флешки з ЕЦП – ми розподілили між собою, уточнили, в кого що є, і вирішили, що релокуємось в одне місце.

Щовечора ми забирали це з собою. І щоранку приносили на роботу.

Тому 24 лютого ми вже не їхали в офіс: ми були повністю готові до евакуації.

Краєвид з офісного вікна: цього дня оголошено надзвичайний стан, але на заправках іще спокійно. Величезні черги утворяться буквально за кілька годин: коли Київ буде обстріляно ракетами. 23 лютого 2022

24 лютого

Як і більшість Лізардів, я прокинувся від вибухів рано вранці. І не повірив у них. І навіть коли я побачив на «Українській правді» (ред.: новинний онлайн-ресурс) цю новину під заголовком «путін почав війну», я не відреагував відповідно. Бо цей же заголовок я бачив і в 2014.

"Та коли я переглянув перші 30 секунд виступу кремлівського упиря (ред.: звернення путіна про початок «військової операції» в Україні, опубліковане близько четвертої ранку за київським часом 24 лютого 2022 р у медіа), я зрозумів, що справи серйозні. Тієї ж миті я почав реалізовувати свій власний План Б".

Я забукав квиток в Івано-Франківськ, забукав готель. Станом на ранок 24-го лютого це все ще можна було зробити.

Я склав свою «тривожну валізку», де були всі документи свої і Компанії. Склав деякі речі. І вже о 7:00 у нас був перший дзвінок із директорами.

Заголовки новин 24 лютого 2022. ФОТО: скріншот стрічки новин "Української правди"

«Розуміння того, що відбулося, прийшло до мене ввечері»

Ми уточнили поточну ситуацію: хто чим займається, хто які приймає особисті рішення – хтось вирішив евакуюватися одразу, інші залишалися в Києві й чекали.

"Ми проговорили дублювання функцій у разі, якщо хтось перестане виходити на зв’язок – так, ми готувались і до людських втрат також. Я неймовірно радий, що цей найбільший мій страх не справдився".

Певне розуміння того, що відбулося, прийшло до мене ввечері. Після того, як я завершив перше відеозвернення по Teams для Команди. Я вимкнувся з дзвінка і… (ред.: Василь на певний час замовкає, намагаючись підібрати вірні слова)

"…Мені важко оцінити, описати свої тодішні емоції. Я все ще не розумів: як так?! Цього ж не мало відбутися! Логіка казала, що це абсурд, це неможливо!

Але це «неможливо» відбувалося не лише зі мною".

Першу ж ніч я намагався заснути під канонаду наших ЗСУ, які давали бій у Гостомелі.


«Я щоранку прокидався з думкою, що от-от, і все закінчиться»
Перший меседж Компанії в корпоративних соцмережах після початку війни

В такому стані – коли ти виконуєш заплановане, але таки не можеш повірити в те, що відбувається, і почуваєшся наче в Задзеркаллі – я перебував мабуть тиждень-півтора.

"Я щоранку прокидався з думкою, що от-от, і включиться Китай, включиться Туреччина. Щось відбудеться, і це закінчиться. Це не може тривати довго! Ми ж у ХХІ сторіччі, коли між цивілізованими країнами таке неможливе! І воно припиниться завтра. Припиниться післязавтра. Після-післязавтра".

Відчуття того, що це надовго, до мене прийшло вже на другому тижні війни. І тоді я почав екзекьютити вже другу частину нашого Плану Б – незаплановану. Бо План Б з самого початку пішов не за планом (ред.: сміється).


«Це передбачити було неможливо»

Жоден з нас не мав іще в житті такого досвіду.

"І передбачити, що, приміром, жоден ріелтор, з яким ми тримали контакт, так і не вийде на зв’язок перші дні війни (ред.: щоби розселити евакуйованих Лізардів по інших містах України). Що на другий день війни, коли в нас була запланована евакуація техніки, в Києві вже стане настільки небезпечно, що люди просто відмовляться туди їхати, – це все передбачити було неможливо".

Як і неможливо було передбачити, що російські війська так швидко досягнуть Маріуполя. Саме осада Маріуполя була одним із тригерів, який згадували певні наші співробітники як причину для швидкої евакуації. А це трапилося вже на третій день.

І буквально через два дні після початку війни евакуація з Маріуполя була якщо не неможлива, то дуже небезпечна. Це передбачити було майже нереально.

Маріуполь після обстрілу російськими окупантами, лютий 2022. ФОТО: АР

Перші рішення Компанії

Етапи нашого Плану Б ми почали реалізовувати ще до 24 лютого. Тому станом на 24-те все, що забезпечило б безперервність бізнесу, було при мені.

Одним із перших наших рішень – попри те, що цінність грошей значно підвищилась, – було підтримати наших колег. Тому одразу було погоджено виплатити Лізардам зарплатню наперед. Ми навіть виплатили дещо більше, ніж повинні були, бо не було часу рахувати достеменно.

"Ми прагнули, щоб у наших співробітників були розв’язані руки щодо подальших їхніх дій. Це було для нас надважливо".

Ми одразу ж створили оперативний штаб, куди надходила інформація від всіх співробітників: де вони, як вони, що їм потрібно, як ми можемо допомогти.

Кожен учасник штабу допомагав, чим міг – машини для евакуації, пошук безпечного прихистку для ночівлі або перепочинку, помешкання для тривалішого перебування, контроль доступності чи відносної безпечності доріг в певних місцевостях. Тому ми й назвали наш штаб «Допомога Лізардам».

Цей «тривожний» чат у Teams проіснував місяць-півтора.

"Ми одразу ж створили оперативний штаб, куди надходила інформація від всіх співробітників"

Перший тиждень

Я вперше в житті дуже сильно пошкодував, що не навчався застосовувати зброю. Бо тоді я був упевнений, що єдине, чим я міг допомогти цим людям, допомогти Україні – це взяти зброю й піти на фронт.

Та я розумів, що як військова одиниця я – нуль. І ця думка тиснула на мене найважче.

"Водночас я намагався виконувати свої задачі: тримати бізнес-процеси і комунікації в Компанії під контролем".
З Генеральним директором Microsoft Надією Васильєвою та доцентом факультету Інформаційних технологій на відкритті "Лібораторії Lizard Soft" у КНУ ім.Тараса Шевченка, жовтень 2017

У другій частині:

«Ця інформація ширилася ринком, і багато хто з Клієнтів сприйняв це як сигнал, що можна не платити».

***

«Результатом роботи другого-третього тижня війни став наш оновлений кешфлоу – табличка з нашими прогнозованими надходженнями, з оновленими комітментами від наших Клієнтів, із суттєво оптимізованими видатками. І от ця табличка нас трохи заспокоїла».

***

«Той сплеск емоцій, що накрив, коли ми дізналися, що Лєра виїхала з Маріуполя, мені навіть складно передати. Це було перше відчуття щастя з початку війни. Досить дивне й незвичне відчуття, яке я на той момент уже забув».

***

«Нашу експансію на європейський ринок треба буде значно пришвидшувати. Адже довгострокові перспективи українського ринку поки що туманні».

***

«Перше, що я зроблю, – відкрию це бісове віскі! Зараз це для мене символ, що я робив неправильно до війни».

Частина друга