Час прочитання –
Зараз
Я зараз на Івано-Франківщині, привіз сюди дружину з родиною її батьків. Нас тут семеро і це наше четверте місце проживання. Тут спокійно і комфортно. Навколо багато людей, немає проблем з харчуванням. Є ще один позитивний момент: брат моєї дружини Катерини – кухар. Увесь цей час він готував усе, що лиш можна собі уявити. Це, звісно, піднімало всім настрій.
Моя мама і сестра з дитиною на певний час виїхали з України. Батько, хоч і не військовозобов'язаний, але працює в космічній галузі, і всі вони зараз задіяні в польових роботах. Тож він має бути в Києві кілька разів на тиждень.
Незабаром ми залишимо тут наших дівчат і поїдемо далі: спочатку на Вінниччину, у невеличке село без жодних ознак міського комфорту. Але мене такі умови не лякають, я неодноразово ходив у гори з наметом у «мінус». Потім, коли ситуація стабілізується, переїду до Києва.
Звичайно, через це в родині відчувається певна тривога.
"Але в цілому я вважаю цю ситуацію нормальною: ми сіли, все ретельно обміркували, склали план Б, план В на різні випадки, і зараз реагуємо і відповідно коригуємо свої дії".
24 лютого
24 лютого почалося з дуже раннього дзвінка від сестри. Я автоматично відхилив дзвінок і знову заснув. Незабаром отримав повідомлення в телеграмі: «Ігоре, прокидайся, почалася війна». Про те, що трапилося, ми зрозуміли з новин.
"Перші емоції – розгубленість і шок. Проте вже за 30 хвилин ми подумки взяли себе в руки. У мене вже був план дій, занотований на папірці за тиждень до цього – подібний тому, що ми розробили для Компанії за два тижні до початку великої війни. Тож ми почали його виконувати по пунктах: що робити в різних випадках, де ховатися, що брати з собою".
Ми зв'язалися з родичами, з'ясували їхні ситуації. Потім я зв'язався з Лізардом, а Катерина із своєю компанією.
Ми актуалізували ранкову ситуацію і стали до роботи.
Lizard Soft: перший день великої війни
Перший день великої війни пройшов для Києва більш-менш спокійно. Пам'ятаю, рано вранці ми вже провели нараду з директорами: Василь, Віталій, Ілля та я були на зв'язку.
"Ми швидко визначили пріоритети Компанії – щонайперше, безпека Лізардів – і наші подальші кроки. Ми всі розуміли: щоб підтримувати Лізардів, сплачувати кошти, не втрачати Клієнтів, треба взяти себе в руки і працювати. Компанія має вижити".
Тож, коли о 10 ранку починалася щоденна нарада, я вже був повністю сконцентрований на пріоритетах і позиціях Компанії. А потім я взявся до індивідуального менеджменту: дізнавався, що зараз відбувається в житті кожного, які думки, які проблеми, чи є гроші, як справи з сім’ями, з дітьми.
У нас досить великі команди аутсорсингу. До них я відношу і розробників, які працюють над різними проектами та перебувають в різних містах по всій Україні. Хтось писав мені, комусь писав я. І першим питанням завжди було «як ти?».
Перший тиждень великої війни
Спочатку ми з дружиною лишалися в Києві, у квартирі, поруч з якою знаходиться невеликий військовий об'єкт. Не найкраще сусідство (ред.: посміхається).
З часом ситуація погіршувалася, майбутнє Києва виглядало абсолютно туманним. Почали звучати сирени повітряної тривоги, час від часу ми спускалися у підземну парковку. І так, бігаючи туди-сюди, я спілкувався з усіма, хто потребував уваги.
На факультеті соціології та психології Університету імені Тараса Шевченка, який я закінчив, багато викладали психології. І я знаю, що психологія завжди працює для кожного з нас. Її треба розуміти, осмислювати, досліджувати, щоб жити краще.
Тому я розумів, що в умовах війни, яка починається, будуть «випадати» менш стійкі люди. І ми не зможемо долучитися до роботи. Хоча робота – це чи не найкращий спосіб розвантажитися, переключитися зі своїх переживань на конкретні, практичні речі, не «маринуючись» у своїх тривогах.
"Я поділив людей на три категорії: «все гаразд», «потребують допомоги», «потенційно потребують допомоги». Потім Олена (ред.: Lizard Soft HRG) створила таблицю, куди я вносив дані, які вже мав на той момент".
«Панічних» людей більше, і з ними було легше: їх легше витягти з цієї «ями». Також були морально сильніші, більш зрілі, з чіткою егоцентричною – і це цілком нормально – позицією. І з ними теж треба було налагоджувати контакт шляхом переговорів: перевіряти психологічний стан, з'ясовувати, чим можна допомогти, заохочувати до роботи в тому режимі, який є можливим – part-time, full-time...
Роботу ніхто не скасовував, тому ми всі працювали.
"Я з повагою ставлюся до кожного з нашої команди. Я працюю від людей. Якщо з ними буде не все гаразд, не все гаразд буде і в Компанії. Саме тому в перший же день ми підтвердили, що безпека Лізардів є нашим головним пріоритетом".
Згодом з'ясувалося, що у витяганні людей із психологічної прірви минув увесь цей тиждень чи півтора. Для мене це все одно був один нескінченний день.
Тактика дружнього плеча
З першого ж дня ми доносили в командах один з наших ключових принципів: підтримувати один одного, робити більше, ніж робили раніше. Це саме те, чого вимагає від нас поточний момент. І я, звичайно, реалізовував цей принцип власним прикладом.
Наприклад, один з наших проджект-менеджерів у Миколаєві (ред.: Максим) почав займатися волонтерством у лавах Червоного Хреста. Тож мені довелося взяти на себе його обов'язки. Практично так само, як і тимчасова адміністрація в банках, я увійшов у всі наші проектні групи і оперативно вів кожну нашу щоденну зустріч. Паралельно, вже переїхавши під Київ до своїх родичів, я копав і облаштовував сховища.
"У понеділок, 7 березня, ми всі вже працювали.
А вже за кілька днів Арестович (ред.: Олексій Арестович, військовий експерт, на той момент радник Глави Адміністрації Президента) каже, що всі, хто більш-менш у безпеці, повинні працювати, запускати економіку країни, заробляти гроші, робити покупки тощо. І я зрозумів, що рішення, що ми прийняли, були правильними".
Відтоді ми вже впроваджували більш жорстку політику взаємодії, головною метою якої було «зібратися і працювати».
«Деякі спеціалісти почали показувати навіть кращі результати, ніж до війни»
Ми знаємо, що в ІТ дуже багато «ніжних» людей, дещо зіпсованих. І треба було зробити так, щоб ця «корозія» не поширилася по командах. І так, нам це вдалося: частково, де міг, я сам прикривав бізнес-процеси.
"Деякі спеціалісти стали показувати навіть кращі результати, ніж до великої війни, працюючи part-time. І я навіть не побачив просідання в роботі, і це враховуючи, що багато робочих днів «вилетіли» у багатьох людей!"
Коли у тебе, девелопера, багато грошей в кишені, ти багато чого можеш собі дозволити, бо ж ти в безпеці. Коли над головою літають ракети, навколо стріляють, люди ходять з автоматами, багатьом з нас стає страшно. І це нормально. Отже, хтось повинен дати їм план і повести їх за собою. Саме так і сталося.
На той момент, я вважаю, я приймав найкращі з можливих рішень. І вони вже показали свою ефективність.
Нова реальність – нові завдання
Зараз Замовники, виживаючи в своєму бізнесі, дуже швидко перерозподіляють пріоритети, і нам потрібно дуже швидко робити оцінки з нуля. Це досить складно: Lizard Soft не звик до такої оперативності. Це ми завжди просили наших Клієнтів озвучувати нам свої рішення. Та зараз ситуація протилежна.
Тому я зараз виступаю в ролі «поганця», чітко заявляючи: зараз серед чотирьох напрямків діяльності компанії – продаж ліцензій O365, консалтинг, продуктовий бізнес з міжнародним підрозділом і аутсорсинговий підрозділ – три знаходяться на паузі. Ліцензійний бізнес, який генерував наш грошовий потік; консалтинг, тому що зараз компанії виживають, а не розвиваються, тож він зараз не актуальний; міжнародний підрозділ працює, заробляє гроші, але отримати гроші з-за кордону зараз складно. Так що зараз наявні резерви можуть бути дуже швидко витрачені.
"Тож тепер кожна команда має стати бізнес-утворюючою одиницею і навчитися самостійно заробляти гроші, платити самим собі гроші, підтримуючи водночас Компанію".
Найважчий тиждень
Третій тиждень великої війни має свої ризики: люди вже залучені до роботи, але ще дуже нестабільні. Коли людина казала мені «все гаразд», я вже розумів: два дні – і все, людину «підкосить». І цей третій тиждень був, напевно, найскладнішим.
Один з наших найбільших Клієнтів звернувся з проханням переглянути всі проекти. Це кілька підпроектів з кошторисами і декомпозицією. Враховуючи, що по естімейтах ми мало що зробили, треба було врахувати всі ризики, укомплектувати команди, організувати їхню роботу. Вони були злі один на одного, не хотіли працювати... Плюс ті люди, які перебували в зоні активних бойових дій (Харків і передмістя, Миколаїв, Маріуполь, Ірпінь, Буча, передмістя Житомира тощо), навіть на третій тиждень потребували великої емоційної підтримки.
Проте, зрештою, цей непростий тиждень таки зосередив нас на роботі: ми напрацювали патерни психологічної поведінки та синхронізації на щоденних нарадах. І в п'ятницю ввечері (ред.: 18 березня 2022 року) ми виконали завдання, які перед собою поставили.
Відтоді, хоч я і працюю 24/7, але вже дозволяю собі відіспатися на вихідних.
Після нашої Перемоги
Коли закінчиться ця війна, ми будемо відбудовувати цю країну. Я долучуся до цього і з фізичною допомогою.
Закінчу психологічну освіту в тому напрямку, який мені цікавий, а потім піду в певний лайф-коучинг: буду допомагати людині, за її бажанням, сприймати життя яскравіше, правильніше. Побачити красу в тих парадигмах, в тій картинці, де людина існує.
Меседж собі на 25-26 лютого
"1. Мати план B, план C, план D. Хочеш миру – готуйся до війни. І перестраховуйся.
2. Будьте готові щохвилини почати все спочатку з тим, що маєте зараз".
Меседж Лізардам
Бути Командою. Пам'ятати, що в будь-який момент часу ми – Команда. Ніколи не соромно попросити про допомогу, запропонувати допомогу, запитати «як справи» і зробити більше, ніж ти робив вчора. Створювати щось більше, ніж ти, Лізард, можеш зробити самостійно.
"Вірити в нашу Компанію. Створювати нашу Компанію, створювати бізнес і пам'ятати, що будь-яка криза – це також можливість для зростання. І ті результати, які ми зараз демонструємо, показують, що ми молодці, ми ефективні професіонали, які дуже швидко зібралися, підтримали один одного і «увірвалися» в роботу".
Так, Клієнти багато чого змінили. Але зараз ми маємо все подолати і зрозуміти, що ця нова реальність – це на певний час. І ми маємо адаптуватися до неї і стати Командою, віддаленою спільнотою, і будувати щось нове вже зараз.
На завершення
“Кожен з нас зараз створює і творить історію на тому місці, на якому ми знаходимось. Ми маємо взяти на себе відповідальність за ці історичні події й долучитись там, де ми можемо долучатись. І не заважати там, де ми можемо заважати”.
Вірмо в наші Збройні Сили! Вірмо в наших волонтерів!
Вірмо, що все буде Лізард!
І все буде Україна!