Лізарди. Війна

Я зараз на Івано-Франківщині, привіз сюди дружину з родиною її батьків. Нас тут семеро і це наше четверте місце проживання. Тут спокійно і комфортно. Навколо багато людей, немає проблем з харчуванням. Є ще один позитивний момент: брат моєї дружини Катерини – кухар. Увесь цей час він готував усе, що лиш можна собі уявити. Це, звісно, піднімало всім настрій.

Моя мама і сестра з дитиною на певний час виїхали з України. Батько, хоч і не військовозобов'язаний, але працює в космічній галузі, і всі вони зараз задіяні в польових роботах. Тож він має бути в Києві кілька разів на тиждень.

Незабаром ми залишимо тут наших дівчат і поїдемо далі: спочатку на Вінниччину, у невеличке село без жодних ознак міського комфорту. Але мене такі умови не лякають, я неодноразово ходив у гори з наметом у «мінус». Потім, коли ситуація стабілізується, переїду до Києва.

Звичайно, через це в родині відчувається певна тривога.

"Але в цілому я вважаю цю ситуацію нормальною: ми сіли, все ретельно обміркували, склали план Б, план В на різні випадки, і зараз реагуємо і відповідно коригуємо свої дії".

24 лютого почалося з дуже раннього дзвінка від сестри. Я автоматично відхилив дзвінок і знову заснув. Незабаром отримав повідомлення в телеграмі: «Ігоре, прокидайся, почалася війна». Про те, що трапилося, ми зрозуміли з новин.

"Перші емоції – розгубленість і шок. Проте вже за 30 хвилин ми подумки взяли себе в руки. У мене вже був план дій, занотований на папірці за тиждень до цього – подібний тому, що ми розробили для Компанії за два тижні до початку великої війни. Тож ми почали його виконувати по пунктах: що робити в різних випадках, де ховатися, що брати з собою".

Ми зв'язалися з родичами, з'ясували їхні ситуації. Потім я зв'язався з Лізардом, а Катерина із своєю компанією.

Ми актуалізували ранкову ситуацію і стали до роботи.

«Панічних» людей більше, і з ними було легше: їх легше витягти з цієї «ями». Також були морально сильніші, більш зрілі, з чіткою егоцентричною – і це цілком нормально – позицією. І з ними теж треба було налагоджувати контакт шляхом переговорів: перевіряти психологічний стан, з'ясовувати, чим можна допомогти, заохочувати до роботи в тому режимі, який є можливим – part-time, full-time...

Роботу ніхто не скасовував, тому ми всі працювали.

"Я з повагою ставлюся до кожного з нашої команди. Я працюю від людей. Якщо з ними буде не все гаразд, не все гаразд буде і в Компанії. Саме тому в перший же день ми підтвердили, що безпека Лізардів є нашим головним пріоритетом".

Згодом з'ясувалося, що у витяганні людей із психологічної прірви минув увесь цей тиждень чи півтора. Для мене це все одно був один нескінченний день.

Наприклад, один з наших проджект-менеджерів у Миколаєві (ред.: Максим) почав займатися волонтерством у лавах Червоного Хреста. Тож мені довелося взяти на себе його обов'язки. Практично так само, як і тимчасова адміністрація в банках, я увійшов у всі наші проектні групи і оперативно вів кожну нашу щоденну зустріч. Паралельно, вже переїхавши під Київ до своїх родичів, я копав і облаштовував сховища.

"У понеділок, 7 березня, ми всі вже працювали.

А вже за кілька днів Арестович (ред.: Олексій Арестович, військовий експерт, на той момент радник Глави Адміністрації Президента) каже, що всі, хто більш-менш у безпеці, повинні працювати, запускати економіку країни, заробляти гроші, робити покупки тощо. І я зрозумів, що рішення, що ми прийняли, були правильними".

Відтоді ми вже впроваджували більш жорстку політику взаємодії, головною метою якої було «зібратися і працювати».

Ми знаємо, що в ІТ дуже багато «ніжних» людей, дещо зіпсованих. І треба було зробити так, щоб ця «корозія» не поширилася по командах. І так, нам це вдалося: частково, де міг, я сам прикривав бізнес-процеси.

"Деякі спеціалісти стали показувати навіть кращі результати, ніж до великої війни, працюючи part-time. І я навіть не побачив просідання в роботі, і це враховуючи, що багато робочих днів «вилетіли» у багатьох людей!"

Коли у тебе, девелопера, багато грошей в кишені, ти багато чого можеш собі дозволити, бо ж ти в безпеці. Коли над головою літають ракети, навколо стріляють, люди ходять з автоматами, багатьом з нас стає страшно. І це нормально. Отже, хтось повинен дати їм план і повести їх за собою. Саме так і сталося.

На той момент, я вважаю, я приймав найкращі з можливих рішень. І вони вже показали свою ефективність.

Зараз Замовники, виживаючи в своєму бізнесі, дуже швидко перерозподіляють пріоритети, і нам потрібно дуже швидко робити оцінки з нуля. Це досить складно: Lizard Soft не звик до такої оперативності. Це ми завжди просили наших Клієнтів озвучувати нам свої рішення. Та зараз ситуація протилежна.

Тому я зараз виступаю в ролі «поганця», чітко заявляючи: зараз серед чотирьох напрямків діяльності компанії – продаж ліцензій O365, консалтинг, продуктовий бізнес з міжнародним підрозділом і аутсорсинговий підрозділ – три знаходяться на паузі. Ліцензійний бізнес, який генерував наш грошовий потік; консалтинг, тому що зараз компанії виживають, а не розвиваються, тож він зараз не актуальний; міжнародний підрозділ працює, заробляє гроші, але отримати гроші з-за кордону зараз складно. Так що зараз наявні резерви можуть бути дуже швидко витрачені.

"Тож тепер кожна команда має стати бізнес-утворюючою одиницею і навчитися самостійно заробляти гроші, платити самим собі гроші, підтримуючи водночас Компанію".